Бірченко Тетяна, вчитель, Комунальний заклад "Русько-Лозівський ліцей" Дергачівської міської ради Харківської області

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

 Весна 2022 року... Вона увірвалася в наше село не запахом свіжої трави, не пташиним співом, а гуркотом артилерії, порожнечею в очах дітей і тривожним поглядом матерів. Тоді, здавалося, світ зупинився.

У Руській Лозовій, моєму рідному селі, тиша стала небезпекою, а кожен ранок – випробуванням.

Як учитель географії, я завжди вчила дітей бачити красу в річках, полях, горах і мапах. Ми мандрували Україною подумки, відкривали нові материки, мріяли про подорожі. Але війна змінила географію нашого буття. Школа стала пунктом евакуації. Класна дошка – місцем для списків потрібних медикаментів.

А я – не лише вчителькою, а й волонтером, координатором, слухачем, другом.

Однією з подій, що змінила все, став день, коли до нас пробилися волонтери з Харкова. Ми не чекали: ні харчів, ні одягу, ні слів підтримки – нічого не чекали, бо навчилися виживати.

А вони прийшли. І принесли більше, ніж просто коробки й теплі речі. Вони принесли надію.

Я пам’ятаю очі моїх учнів, коли вони отримали шкільні зошити та фломастери. Звичайні речі — але в ті дні вони стали символом повернення до життя. Ми знову почали уроки — спочатку в укритті, потім просто неба. Мій урок про форму Землі перетворився на розмову про силу людського духу, про карту України, де кожен населений пункт – це точка незламності.

Сила допомоги — не тільки в речах, а в присутності, у словах, у вмінні бачити потребу іншого.

Мене вразила одна волонтерка, яка щиро запитала: "А чим ми можемо допомогти саме вам, як учителям?".

Її запитання стало поштовхом до створення невеликої освітньої ініціативи, де ми почали збирати книги, планувати онлайн-уроки, шукати психологів для наших дітей.

Ця подія стала моїм особистим поворотом. Вона показала, що навіть коли світ палає, серце вчителя може залишатись світлом. Допомога — це не лише матеріальна підтримка, а й визнання того, що ми не одні.

І тепер, коли я проводжу уроки в нашому рідному ліцех, нехай і онлайні, я завжди нагадую дітям: карта світу — це не лише контури країн. Це історії людей, які змінюють цей світ, допомагаючи одне одному.