Бабій Вікторія, 8 клас
Калуський ліцей №10
Вчитель, що надихнув на написання есе: Кецмур Ольга Василівна

Моя Україна майбутнього

Мир - це коли сидячи в домівці, ти не чуєш за вікном звуки сирен, крики людей, які бачать окупантів. Мир - це в першу чергу спокій в серці кожної людини, відчуття вільної душі та особи. Спокій за вікном, не лунають звуки ракет, не гавкають собаки, лякаючись чужинців. Не плачуть маленькі дітлахи в укриті, не народжуються немовлята під час обстрілів, не помирають молоді хлопці, рятуючи свою країну, не помирають матері духом, бучачи свого сина в домовині. Дивлячись в очі маленьким дітям, які ще не усвідомлюють, що їх батько поклав душу й тіло за нашу свободу. Звісно, хотілось би щоб цього всього не було. І був мир та спокій.

Україна в моїх очах у майбутньому виглядає так. Прокидаючись вранці, я з спокійним серцем іду умиватися, снідати, одягатися, та йти під мирним небом, не боятися, що з хвилини на хвилину, пролетить літак ворогів, та обстріляє моє місто. Не боятися, сидіти в укритті по чотири - п'ять годин, без їжі. Не боятися жити в обстріляній та стікаючій кров'ю країні.

В майбутньому, є надія, що війна закінчиться, не будуть помирати мирні прохожі, військові, діти. Майбутні діти в моїх очах, відбудують нашу поранену Україну. Ці неймовірно розумні діти, будуть робити нові відкриття для всього світу, цими дітьми будуть пишатися всі. І коли хтось буде задаватися питання "Хто винайшов цей прилади?", то інша людина буде відповідати "Ти що, не знаєш? Це ж відомий український винахідник". Ці діти зроблять все для країни майбутнього, для того, щоб кожна людина, навіть пенсіонери, могли дозволити собі купити дорогі речі, а не економити до кінця своїх днів. Ці діти, піднімуть нашу країну до неймовірності, наша колись оплакана Україна, буде рівнятися до Канади, Німеччини, Швейцарії. Наше життя - буде буквально як життя мрії, і наші з вами онуки, правнуки, не зазнають страху війни.

Першим ділом, коли Україна переможе, я дуже зрадію, та піду дзвонити рідним та вітати з цим чудовим днем. Коли настане перемога ніхто не знає, але зате всі з нетерпінням чекають цього дня. Усі з посмішкою та сльозами на очах відреагують на ці слова. Хтось, буде радіти разом з родичами, хтось буде дзвонити рідним які захищали нас від смерті, а саме нестерпне, що хтось не розділить цю радість ні в живу, ні по дзвінку, адже в когось рідні загинули на війні, тому вони зможуть розділити свою радість, тільки в молитвах до загиблих. Дуже сумно розуміти, що в цей час гине велика кількість людей, і вони не зможуть застати день перемоги, але вони завжди в наших серцях, і розділять цю новину на м'яких хмаринках.

Вічна пам'ять кожному, хто загинув чи поклав своє життя на війні заради нашого мирного майбутнього!