Безсмертна Марія, вихованка творчого об’єднання «Медіаплатформа «Планета ЗМІ» Дитячого естетико-натуралістичного центру «Камелія» Броварської міської ради Броварського району Київської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Романченко Вікторія Юріївна

Моя Україна майбутнього

Мир для мене – це спокій у душі. Мир для мене – це подорожі мальовничою рідною Україною. Мир для мене – це коли близькі та друзі живі й здорові, а навкруги дзвінкий сміх та радість. Україну майбутнього я бачу щасливою, мрійливою і безсмертною. Я щоразу дивуюся, як така тендітна, молода країна витримує стільки страждань. Щодня проходить нелегкий шлях тортур, знущань і ненависті з боку демона, який неодмінно буде знищений. Я хочу повернути все назад: жити у спокої та любові – проживати своє життя, а не життя, яке я не обирала.

На жаль, я не можу вплинути на обставини, які тривожать моє серце. Серце, що розбивається на дрібні шматочки, коли читаю новини. Але я все ще жива – мої надії на щасливе майбутнє не знищити, не викинути і не зламати. Я живу надією, і вона настільки велика, що навіть Гулівер, порівняно з нею, – ліліпут.

В моїй оповитій думками голові нема мрій інших, окріми Перемоги. Коли я їм, п’ю, дихаю, гуляю, ходжу до школи – думаю про Перемогу найвеличнішої країни в світі – моєї Батьківщині. Найперше, що я зроблю, коли Україна переможе – почну подорожувати її найпотаємнішими куточками.

Я хочу прогулятися Львовом, випити смачної кави з мигдалевим круасаном або з чорним шоколадом. Хочу поїхати до Криму, де моє улюблене море: прозоре та шовковисте. Почути крик дельфінів, що пливуть до вільних незламних людей. Я мрію з матусею піднятися в гори Товтри, що на Хмельниччині.

Хоча я бачила їх тільки на фото, але не могла відвести від них зачарованого погляду. Після розповіді бабусі й дідуся про красу тамтешніх лісових квітів і дзвінке щебетання птахів, я хочу насолодитися цим наяву. Відчути запах лісу після дощу, збираючи гриби.

Також я хочу милуватися веселкою на Вінниччині, яка мене прихистила під час активних бойових дій на Київщині. Вона ніби сховала мене від усіх негараздів за своїми сімома кольорами.

Веселка дала мені крила і натхнення, щоб мої думки, іноді сумні, не зламали мене. Я дивилася з насолодою на її кольорові пасма і розуміла, що попереду – тільки радість й блакитне небо, в якому майорітиме синьо-жовтий прапор в усіх куточках моєї непереможної неньки. Моя Україна майбутнього – незалежна, вільна, незламна. Як кожен з нас.