Історії, які ви нам довірили
Уже стільки років пройшло... Пам’ятаю, як все летіло повз нас, і це був страх Господній. Ми думали, що Луганська вже немає. У цей день почули такі пристрасті – зрозуміли, що все змінилося. Усі перебували в жаху і страху, почалася паніка. Усі люди такі нещасні були...
Війна змінила багато, вплинула на здоров’я, на психіку. Це такий страх, що просто не передати словами.
Під час активних дій ми їхали на рік. Усі стали жити гірше, роботи немає, пересування обмежене, не можна ні виїхати, ні в’їхати. Все кардинально змінилося.
Наш будинок постраждав трошки, був уламок і вибухнуло щось. А так, слава Богу, ні.
Спочатку ми ховалися в підвалі, потім перестали, тому що надивилися, як у підвали потрапляє, і це не рятує. Головне, ніби як, не вийти на вулицю. Спочатку бігали, дивилися куди, що. Але так робити не можна. Добре, що поруч ніде не приземлилося. Просто дуже страшно.
Увесь час вода у нас була, так як є водна станція. Єдине, до війни я працювала, але потім підприємство закрили, і я залишилася без роботи.
Зараз тільки одна цінність – здоров’я та життя. Раніше прагнули кудись, а тепер інші пріоритети. До того ж, війна дуже змінила людей, усі стали іншими. Усі в біді. Побачили, хто є хто.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
