Історії, які ви нам довірили
Пам'ятаю, коли я вперше притягнув додому пакет із гуманітаркою, у дружини, яка його почала розбирати, потекли сльози.
До цього ми тиждень харчувалися консервованими помідорами та огірками з домашньої закрутки. Більше нічого не було, і грошей, щоб купити – теж.
Розумієте, у нас завжди був гарний стіл. У моєї дружини золоті руки, на кухні щодня щось готувалося. А коли настала безнадія, шахта припинила роботу – ми залишилися без засобів для існування, моя дружина насилу все це витримувала.
Ми економили кожну копієчку з відкладених грошей, але й вони закінчилися, хоча ми купували тільки найнеобхідніше: хліб, картоплю та макарони.
Звичайно, побачивши тушкованку, рибні консерви, вона не стрималася, у неї просто здали нерви.
Зараз моя господиня і нас годує, і старенькій сусідці носить гаряченького поїсти. Ми документи сусідки теж віддали на отримання допомоги, за два тижні вона теж отримає продукти, слава Богу!
Ви уявляєте, що зараз пенсіонери перераховують останні залишені копійки? А мами з новонародженими дітьми не знають, де взяти грошей на харчування для малюків. Інваліди змушені виживати самотужки! Усі належні виплати й гроші їм недоступні.
Цю ситуацію не можна було уявити на початку 2014-го. Як і те, що наше життя буде залежати від того, заїдуть у місто благодійні організації чи ні.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
