«Зараз нічого доброго немає. Терпимо, голодуємо»

Я живу з матір’ю, вона пенсіонерка. Після моєї операції на нирці виживаємо на її пенсію. Я розлучений. Зараз нічого доброго немає. Ледве дихаємо на таблетках... З 2014 року все змінилося в поганий бік. Стало гірше, ніж при тому житті було. Під час обстрілу в 2014 році ми поїхали, але через рік повернулися. Для всіх перший рік був важкий. Не тільки той, але й зараз нічого доброго немає. Терпимо, голодуємо.

Хотілося б, щоб, починаючи з 2014 року і до сьогодні нічого не було взагалі. Що тут у колгоспі? Нічого доброго не видно. Зараз ніде, напевно, нічого доброго немає. Безпеки теж немає. Бувають обстріли.

Коли недалеко від нас бомбили, будинок потріскався, шибки посипалися. Ми впоралися своїми силами, замазали, зашпаклювали.

Матері давали продуктові набори від Фонду Ріната Ахметова. Це допомагало. Тоді було своє господарство, тримали курей та качок. Зараз і того не можемо тримати. У матері пенсія маленька, існуємо в борг.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/