Історії, які ви нам довірили
До війни ми жили нормально. Роботи в селищі не було, але була відкрита дорога в Донецьк, ми їздили і торгували, з цього і жили. Але потім дорогу закрили і тепер у нас працювати можливості немає. Весь час думаємо, як жити далі.
З перших днів війни було дуже страшно. Боялися за дітей, за себе, за майбутнє і не розуміли, що відбувається. Ми ховалися в підвалах, так було трохи спокійніше, проте вони сильно не рятували. Все одно хочеться звідси виїхати, кудись втекти, але нікуди, можливості немає.
Зараз тихо, але ми не знаємо, як буде далі, тому що лінія розмежування поруч, все одно страшно.
У селищі є садок і школи, але в них дуже мало дітей, народжуваність низька. Ми боїмося, що у нас можуть закрити школи і садок.
Мені хотілося б забути все з 2014 року. Все дуже важко, ми весь час нервуємо, живемо в постійному страху. Життя ніби обірвалося, ми не прагнемо ні до чого, не бачимо майбутнього, поки все триває. Жити дуже важко.
Ми отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова і Червоного Хреста. Вона нас виручала, тому що заробітку немає. Ми можемо тільки щось виростити, з цього і живемо.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
