У перший день війни я почула вибухи. До виїзду з міста я жила в офісі однієї з місцевих компаній. Там було багато людей. Щоби була вода, ми топили сніг. Їжі було мало,  тому всім видавали по порціях, аби підтримати життєдіяльність. Найстрашнішим для мене було те, що літаки скидали авіабомби.

Щодня я очікувала смерті. Кожен вибух був страшний.

З міста я виїхала з колоною людей. Спочатку ми дісталися Мелекіного, а потім вже потрапили до України. Зараз я мрію про перемогу. Нещодавно я вступила до лав ЗСУ, аби захистити нашу країну. Дуже хочу, щоб Маріуполь відновили.