Щодня, ризикуючи життям, я приходжу на околицю Мар'їнки провідати свій будинок. Точніше те, що від нього залишилося.

Снаряд влучив у нього, побило сарай, стіни. Стільки сил у цей будинок вкладено, а його розбили. Завершити будівництво ми не встигли. Тепер відчуваємо тільки біль. Намагалися-старалися, будували, щоб у дітей все було…

Зараз ми живемо в орендованому будинку й боїмося за своє життя. Не почуваємося в безпеці, тому що коли починають стріляти, то прилітає і сюди. З Мар'їнки виїхати нам нікуди.

Щодня ми думаємо тільки про те, як вижити. Діти бояться, щоб не прилетіло нічого до нас у хату, щоб усі були живі.