У перший день війни я побачив заграву над кордоном. Коли почалися обстріли, ніхто не вірив, що це може тривати так довго. Ми думали, може, день-два, і все закінчиться. Але обстріли тривали. Щодня гриміли вибухи, будинки руйнувалися. Дрони літають над будинком і зараз. 

Не було світла, води, газу. Іноді доводилося ділити останній шматок хліба. Все довкола було зруйновано: вулиці, будинки, школи.

Багато сусідів поїхали, але ми залишились. Зараз життя дуже тяжке, але головне — ми живі. Я чекаю миру. Хочу, щоб закінчилась війна, та всі повернулись додому. Будемо віддавати шану усім хлопцям, які загинули у цій війні.