Два місяці ми з родиною жили під обстрілами в Маріуполі. Щодня було страшно: не було води, світла, газу. Машину пошкодило під час обстрілів, а чоловік служив, тож тільки іноді привозив нам трохи продуктів. Медикаментів не було зовсім. За водою ми стояли у величезних чергах біля криниці. 

Одного дня ми потрапили під сильний обстріл. У квартирі почалась пожежа. Щоб вижити, довелося стрибати з третього поверху. Я зламала хребет і довгий час не могла рухатися. У лікарні не було нічого, навіть знеболювальних. 

Зрештою ми змогли виїхати до Київської області, подолавши 42 блокпости  росіян. У Дніпрі мені зробили операцію. Зараз я щодня чекаю миру. Мій чоловік в полоні. Я не знаю, де він і що з ним. Чекаю його повернення кожного дня.