Коли почалася війна, стало дуже страшно. У мене двоє дітей — донька і син. Ми спочатку були всі разом, але обстріли почастішали, ставало все небезпечніше. Не було води, продуктів. Магазини були порожні, воду набирали, де могли.

Дочка згодом виїхала, бо залишатися було надто ризиковано. Поряд постійно чутно вибухи. А я залишився вдома. Було важко, але я не міг поїхати. З дружиною чекаємо на кращі часи. Кожен день - як випробування, але я не шкодую, що залишився. Зараз працюю, але зарплату зменшили втричі. Сподіваюсь, скоро війна закінчиться, і все налагодиться.