Людмила Ковтунова | Дніпро

"Що там вдома з будинком – не знаю"

Не всі з них були набожними й ходили до церкви в себе вдома – у містах і селах, які зараз стали «гарячими» точками України. Але для більшості Великдень був особливим днем – часом для зустрічей із близькими, родинних застіль, виїздів на природу. Цього року вони вперше зустрічатимуть Паску не вдома, а в шелтері у Дніпрі.

Заклад, який утримує «Восток SOS», наразі замінив рідну оселю більш як 20 втікачам від війни. Хтось із них виїхав з дому, прихопивши лише документи, хтось – вивіз домашніх улюбленців, а хтось – допоміг евакуюватися і сусідам.

Напередодні Великодня Радіо Свобода побувало в шелтері й записало історію 73-річної Людмили Ковтунової

73-річна Людмила Ковтунова – з Херсона. 23 роки вона пропрацювала санітаркою в лікарні, ще 17 – була домашньою доглядальницею за хворими. Початок повномасштабної війни застав її удома. Каже: дуже швидко її рідне місто опинилося під обстрілами, а далі – під окупацією.

Людмила Ковтунова

Виїздити з Херсона Людмила вирішила вже після його звільнення. Говорить: практично щодня місто атакує російська армія. У багатоквартирному будинку, де вона мешкає, рознесло дах.

«24 січня була страшна бомбьожка. Гатили, просто розносили наш будинок. Сусіди кричали, було щось страшне. Треба нерви залізні, щоб там жити. Бомбосховище було, але я не ходила ні разу, бо було страшно – а раптом будинок завалиться», – говорить Людмила.

Три історії переселенців з Донбасу та Херсона, шелтер на Незламній у Дніпрі, квітень 2023 року

Жінка – самітня. Недуга зробила її маломобільною – у неї артроз. Уся її родина – це четверо котів. Виїхати з такими «господарством» і хворими ногами було дуже непросто.

Людмила вивезла котів у переносках

Коли волонтери погодилися взяти її разом з чотирилапими, Людмила швидко зібрала найнеобхідніше.

«Взяла трохи речей з собою, документи й три переноски: в одній – двоє котів. У двох – по одному. Я не могла їх кинути! Як можна кинути тварин?

Це ж вірність, відданість безкорислива. Кіт Дєдушка – 8 років, кішечка Лєрочка – чотири роки. І їхні діти: котик Рижик – півтора року, Тімка – рік. Це, по суті, родина. Це злочин – кидати тварин», – впевнена переселенка.

Людмилине "господарство"

Жінка каже: старається не думати про майбутнє – живе сьогоднішнім днем.

«Тут – добре. Годують добре, каша з м’ясом, м’ясне – завжди. Гріх скаржитися. А як буде далі? Що там вдома з будинком – не знаю. Може, тут доведеться жити», – говорить вона.

Шелтер на Незламній у Дніпрі був створений у вересні минулого року для переселенців, які опинилися в найбільшій скруті, – часто у них втрачені документи, немає родичів або рідні не можуть їх прихистити. Утримується заклад коштом благодійного фонду «Восток SOS». Організація оплачує оренду двох двоповерхових будинків, комунальні послуги й дві ставки адміністраторів, а також допомагає з харчуванням для пожильців. Зараз тут мешкає 23 людей, ще двоє мешканців – у лікарні.