В окупованому Маріуполі разом із родиною Олексій рятувався на Лівобережжі. Згадує, як добували воду та їжу, як були на межі виживання, як щодня могли загинути через потужні обстріли.
"Брали воду з систем опалення. Зливали з батареї школи. А одного разу прокинулися і зрозуміли, що школи більше немає.
Мого міста більше не існує.
Бачив багато згорілих будинків, техніки. Біля центру евакуації орки роздавали печиво. Води майже не було.
Багато було обстрілів, я розумів, що ховатися нема куди. Біля лікарні шукали ліки, адже у нас у підвалі були новонароджені. Почалося бомбардування. Спочатку стрибнули з батьком у підвальний відсік. Потім побігли до лікарні. Перечекати. Люди були дуже налякані.
Дуже лячно було, коли вийшов із татом на вулицю, почув автоматні черги. Паніка. Куди бігти? Нас могли вбити", - розповів житель Маріуполя Олексій.