Ми з міста Слов’янськ, працювали, хоча вже і пенсіонери. Зараз вдома сидимо. Поки що у нас тут бойових дій немає, були в минулому році влітку. Очікуємо, що буде далі.

В перший день просто був вибух зранку. Це було десь у Краматорську, і ми відразу здогадалися, що почалась війна. Ну а потім в нашому місті з’явилися військові, і все почало нагадувати про те, що наближається війна.

Найбільше, звісно, шокували вибухи. І домівки розрушалися, і люди гинули, і у нас вікна в домі вилітали. 

Це все було несподівано, це було горе для людей. Ще не всі навіть вікна постеклили, тому що багато людей виїхало, немає їх на місці.

Іноді пропадало світло і зв’язок, а з харчами було все добре. Нам якось відразу почали возити гуманітарну допомогу, а зараз взагалі багато магазинів працює. Продукти є, з цим поки що проблем немає.

Ми поки що сидимо вдома, нікуди не евакуювалися. Поки терпимо. Біля нас такого дуже страшного поки що не було, то якось поки обходимося своїми силами.

В пенсіонерів яка мрія? Нехай скоріше закінчиться війна. Щоб був мир, платили пенсію і не чіпали нас.