Сірий Назарій

9 клас, Кролевецький ліцей №2 імені М.О.Лукаша Кролевецької міської ради Сумської області

Вчителька, що надихнула на написання – Петрикей Світлана Михайлівна

Чому бути українцем – це моя суперсила?

Багатство кожної держави – це її люди. Вони своїми справами, винаходами, творчістю зміцнюють та покращують її авторитет.

Кожний громадянин робить конкретний внесок у державу, працюючи на її добробут. Тільки так можна довести свої справжні патріотичні почуття. Я – підростаючий громадянин України. І вже зараз починаю замислюватися над своєю роллю в її житті. Моїм завданням є добре навчання, підготовка до вибору професії, виконання своїх учнівських обов’язків. Усе це надалі матиме значний результат. Маючи міцні знання й навички, я зможу обрати професію за покликанням. Вивчившись на кваліфікованого спеціаліста своєї справи, матиму можливість гідно працювати на користь державі – ось у чому й буде моя суперсила.

Україна чекає справжніх фахівців, гідних своїх синів. Тільки ми можемо побудувати світле майбутнє, піклуючись про це вже зараз.

Доволі часто доводиться чути від людей чи то в міському транспорті,чи то в лікарні,скарги та невдоволення рідною державою. Звісно, що маленька, непомітна людина в невеличкому провінційному місті не здатна впливати на масштабні історичні події, але вона може змінити власне життя. Мені здається, що щасливою є та людина, яка змогла реалізувати себе в житті, принести користь своїм ближнім, а особливо державі. Адже саме всі ми і є майбутнім нашої рідної Батьківщини.

Нещодавно я замислився над тим,який особистий внесок я зможу зробити у майбутнє держави. Наприклад, моя мама кожного дня ходить на роботу. Вона не тільки заробляє гроші, які допомагають прогодувати нашу сім’ю, але справно сплачує податки, які, за правилами, повинні використовувати на державні потреби. Крім того, країні доводиться годувати й виховувати дітей, які не мають батьків, підтримувати літніх людей, соціально вразливі категорії населення. Таким чином, наші батьки – це частина державного механізму, причому частина життєдайна, якою і я мрію стати у майбутньому. Адже твердо ітиму до мети – тримати вищу освіту та стати професійним спортивним тренером. У моїх планах – мотивувати молодь до здорового способу життя. До таких поглядів мене надихнув наш місцевий депутат,

Володимир Дмитрович Демченко, який був і є взірцем, як спортсмен, так і совісна людина,яка робить все можливе для процвітання нашого містечка Кролевець. Від початку великої повномасштабної війни, він, ризикуючи своїм життям, їздив у гарячі точки та вивозив звідти цілі сім’ї, а ще транспортував тіла загиблих, зазначаючи: «Дуже страшно везти людям додому уже неживого сина, брата чи чоловіка…»

Дай Боже для України більше таких людей! Зараз у мене немає такої суперсили, як у Володимира, такої сміливості, волі та самопожертви, як у наших мужніх Героїв, тому намагатимусь робити все можливе під плином часу. Зараз можу зробити на користь майбутнього свого та держави – сумлінно навчатися. Знання, які я здобуду зараз у школі, знадобляться мені в дорослому житті. Хоча й необхідність тих чи інших навчальних дисциплін сумнівна. Як правило, у цьому випадку говорять, що ти ще малий, не знаєш поки, що очікує тебе в житті. Можливо, ті знання, які зараз здаються тобі непотрібними, колись у майбутньому стануть у пригоді.

Отже, навчання в школі, отримання нових знань – це і є майбутнє нашої держави, адже українці – народ розумний, сміливий, відважний! Не менш важливим обов’язком кожної людини є міцне здоров’я. Чим більше здорових людей,тим менше грошей держава витрачає на лікування хворих. Відомо, що переважна більшість проблем зі здоров’ям пов’язана з тим, що люди ведуть неправильний спосіб життя. Дурні звички, як- от: паління, уживання нездорової їжі, зловживання алкоголем, скорочують життя людини, знищують її здоров’я. Я відвідую спортивну секцію, регулярно займаюся фізичним навантаженням удома. Маю мрію відкрити власну спортивну секцію, де молодь матиме змогу спрямовувати свою енергію в певне русло.

Я дуже люблю свою країну, поважаю свій народ, його традиції! Пишаюся, що народився українцем. Хочу, щоб і мої діти також шанували свій народ, гордо називаючи себе українцями.