Я на пенсії, самотня. До війни був прекрасний час, я працювала. Потім в нашому житті з'явився постійний страх і невідомість.
Часто згадую дитинство, адже я народилася у війну, було дуже важко. У 2014 році недалеко від нас почали розриватися снаряди, літали вертольоти, кожен рятувався, як міг. Я перебувала в городі і почула вибухи в перший раз. Нічого хорошого немає досі, і навряд чи ми побачимо щось хороше.
Тепер я не можу поїхати на кладовище, де поховані чоловік і син, не можу провідати родичів у Горлівці. Дуже важко. Одного разу я була в церкві і раптом почали лунати вибухи.
Хочеться миру, миру і ще раз миру. Війна нікому не потрібна. Хочеться, щоб відновилося вільне пересування.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.