Історії, які ви нам довірили
Чотирнадцятий рік для мене був дуже важким, краще його і не згадувати. Краще б я його не бачила і не чула. Не знаю, де моя дочка, де моя онучка. Не знаю і сказати не можу... (плаче) Снаряд вибухнув там, де вона жила, на Петрівці. Чи живі вони, чи ні, я досі не знаю нічого. Для мене чотирнадцятий рік був шоком.
Звідси я не виїжджала, тільки дочка на той бік заміж вийшла, а я залишилася тут. Вона тільки в мене прописана, і все. Онучку я жодного разу не бачила. Мені дали телефон, щоб дізнатися точно, де вони, живі чи ні. А мені сказали: «Мамо, не переживайте, хто не знайшовся, ми всіх будемо шукати, усі будуть знайдені». Ось такий мій чотирнадцятий рік.
Почалася війна 11 липня, коли у Олени був день народження. Одинадцятого липня о пів на п’яту почали снаряди вибухати, почалися бомбардування. Ми зрозуміли, що почався наступ.
Снаряд перелетів, тільки дах побив. Мені дах перекрили, вікна поставили. Спасибі, я задоволена. Коли був дощ, вода лилася скрізь.
Що я можу зараз сказати? Я інвалід, але раніше хоч могла ходити, а зараз трапився інсульт, мікроінсульт – і рух уже не такий. До магазину дістатися не можу, мене зараз обслуговують. Так що не живемо, а виживаємо. На душі, звичайно, важко. Ну нічого, слава Богу і за це.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
