Ми всі тут боїмося обстрілів, бо переживаємо їх із 2014 року. Знаємо, як це страшно. На роботі доводилося ховатися у підвали, навіть у 2020 році. У нас у селищі багато будівель постраждали, і житлові будинки, і установи. У домі моєї свекрухи кут зруйнували.
Водопровід у нас часто перебивали, сиділи без води. Машина возила, ми набирали хто що й додому носили. Моїй свекрусі допомагав Фонд Ріната Ахметова, що давали продукти. Отак і жили. Усіх нас обмежили у пересуванні, навколо блокпости, нікуди нас не випускають.
Звичайно, ми і зараз переживаємо за свою безпеку, боїмося; всі живі люди, а як же. Хочеться, щоб війна якнайшвидше закінчилася, щоб жити нормально.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.