Говорун Світлана, вчитель Новокаховського приладобудівного фахового коледжу

Війна. Моя історія

 Жах… і безвихідь… увірвалися миттєво  потужним вибухом о пів на п’яту ранку 24 лютого 2022 року… І раніше слухали  політтехнологів, журналістів ( ворожок чи екстрасенсів)… Зараз не зрозуміло, для чого… Адже, що б не почули тоді, не йняли віри, що можлива якась там війна... Якась там війна…

Не можу сказати, що з 2014 року не боліло за Донбас. Здоровий глузд не сприймав, що можна радіти окупантам, зраджувати країну, убивати за українські символи. Переживала за Краматорськ, Іловайськ, Донецький аеропорт.

Мріяла, що от-от перестануть гинути чиїсь батьки, діти, онуки. Стискалося серце від світлин зі свічками, від державних прапорів над могилами, якими рясніли Фейсбук та Інстаграм. Жах… і безвихідь… увірвалися миттєво… Такої сили звуків не чула НІКОЛИ… почала кричати, що це ВІЙНА! Чоловік намагався заспокоїти, але з другим потужним вибухом сумніви розвіялись і в нього.

З верхніх поверхів збігли люди, від’їхала машина, і все стихло… знову - вибухи, а о 10:55 окупанти були вже в місті та на Каховській ГЕС ( про це повідомили комусь знайомі з-за кордону, ми в ізоляції, немає інтернету).

… Новокаховський приладобудівний фаховий коледж працює онлайн, 9-го березня 2022 року плануємо вийти на заняття. Я класний керівник групи фінансистів. Дякувала долі, що маю таких студентів: чудово вчились, відгукувались на будь-яке прохання, брали участь у конкурсах та олімпіадах.

Перша думка - як вони?! Частина з них мешкає на території Херсонської області, яку було захоплено раніше, ніж нас.

 Одразу почала телефонувати, дізнаватись, що з ними і почула жахливі оповіді, в які не хотілось вірити: танки пройшли селом, озброєні солдати заходять у помешкання, проводять обшуки, заарештовують, забирають на підвал, стріляють. Розпач і зневіра в дитячих серцях; війною, розрухою і  смертю починається їхнє доросле життя.

Справжній оксюморон – смертю починається життя… Скільки я собі уявляла наш випускний, але…Але я його все-таки провела… окремо для своєї групи...

На прощання  написала вірш:

 1.  Я не так все собі уявляла,

Коли група дісталась мені,

Що ви КЛАСНІ, я те добре знала,

За два роки ви це довели.

 2.  Хай не все те, чого я учила,

Знадобиться колись у житті,

Та подякуй тому дуже щиро,

Хто на долі зустрівся тобі.

 3.  В вас батьки свою душу вкладали,

Наближаючи всіх до мети,

Та чого б тобі не вистачало,

Як художник – малюй на листі.

 4.  Намалюй це життя, наче в казці,

Де панує добро й чистота,

Де не місце ні фальші, ні масці,

Де лиш затишок і теплота.

5.  Намалюйте буденне і звичне

У красивих і світлих тонах,

Намалюйте здоров’я для рідних,

Віру в  друзях  і міць у серцях.

 6.  Намалюйте в коханні зізнання,

І упевненість в завтрашнім дні,

Де здійсняться найкращі бажання,

І що ви там завжди на коні.

 7.  Фарби щастя й любові змішайте,

Що найтовщий розтоплює лід,

Чорних контурів не залишайте,

Ви малюйте, хай навіть болить…

 8.  Намалюйте удачу і силу,

Безкінечний любові вогонь,

І усмішку дитини щасливу,

Ніжний дотик щемливих  долонь.

 9.  Сонце, райдугу, море малюйте

І чудове сімейне життя,

Людям ласку й повагу даруйте,

Щоб нещастя пішло в небуття.

 10.  Намалюйте майбутню роботу,

Виш, навчання, захоплений вир…

 За країну щоденну турботу

І  того, хто виборює мир.

 11.  Що ваш бізнес завжди процвітає,

І добробут, достаток росте,

І що долар по вісім міняють,

І у лузі калина цвіте.

 12.  Полотно розгорни найсвітліше,

І малюй цвіт своєї весни ,

Що для тебе в житті наймиліше,

Намалюй… І все потім здійсни!!!

 13.  Я не так все собі уявляла…

І по-іншому мріяли ви,

На майбутнє б я вам побажала -

Залишайтеся завжди ЛЮДЬМИ!

 14.  Не ловіть тимчасові вигоди,

Не марнуйте ви зрадою час.

І яка буде в домі погода,

Все, повірте, залежить від вас.

 15.  Щиро вдячна батькам за турботу,

І за вашу безмірну любов,

Задоволення, а не робота

Спілкування з дітьми те було.

 16.  Сподіваюсь, для вас було в радість

Теж у коледжі час провести,

Рада буду побачитись знову,

Коли зможете  в гості прийти.

 17.  Хай душа ваша не зачерствіє,

Серце від задоволень щемить.

Чистий лист перед вами ясніє,

Смугу щастя на нім проведіть.

Бажала їм щастя… А на думку спадали слова Олеся Гончара з роману «Людина і зброя»: «Запам’ятайте цю мить! Назавжди запам’ятайте цю останню свою студентську аудиторію… де, … застало вас страшне, приголомшливе слово: — Війна!»

 Бажала їм щастя, а серце розривалось від болю, бо мої студенти-випускники, бачили, як ішли нескінченні колони танків на Херсон, як горіли ліси і будинки, як у селах Козацьке й Веселе, що знаходяться одразу за Каховською ГЕС, висаджувався з вертольотів десант і очманілі солдати бігли з великими ящиками з вибухівкою до греблі.

Гребля… Усім відомі наслідки тих варварських нібито бравад, а як виявилось, невимовного болю і великої трагедії для всієї України. І для кожної окремої сім’ї.

Дякувати Богу:  … що Корсунку моя племінниця з двома дітьми покинула раніше, ніж стався підрив, бо хата її повністю пішла під воду, знищено все… що моя сестра, почувши про наближення  величезної хвилі, кинулась до сусіднього села рятувати собаку, прив’язаного на подвір’ї молодшої доньки, і залишилась живою, хоча за кілька годин з-під води не видно було п’ятиметрових дерев. Декілька місяців поспіль вона  говорила лише про те, що не пробачила б собі, аби Черниш потонув.

… що в квартирі її старшої доньки, в яку влучив снаряд в Одесі, на той час не було нікого.

Перебуваючи в цей час уже в Чернівцях, я молилася, аби Всевишній зберіг їй розум, вона, моя рідна сестричка, витривала, сильна духом, тому я просила лише залишити їй розум, дати сил витримати все, що пережила і що чекає її в окупації. Вона так і не виїхала, хоча  обіцяла… а зараз повторює одне: Скоро настане Перемога! За мене не хвилюйтесь.

Я не така сильна духом. Витримала суцільного божевілля чотири з половиною місяці. Після восьмигодинної детонації БК, що сталась неподалік моєї квартири, покинула дім. Спочатку Чернівці, зараз Трускавець… А всі думки линуть додому.

Рідна Нова Каховка… Що буде з тобою?! Адже  603 дні -  морок і смерть, оці жахливі Z,  V,  O, заміновані поля, сморід від трупів… Ти на передньому краї… З перлини  Півдня України  нелюди тебе перетворюють на пустку. Вірю в те, що тебе неодмінно звільнять наші захисники і захисниці, але … якою ціною?! СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!