В цей день як і завжди, збиралась на роботу та збирала дітей до школи. Спочатку був брак продуктів, магазини практично були пусті, потім розпач і паніка, особливо після авіаударів у Харкові. З'явилися панічні атаки від гучних звуків у мене та дітей. Прийшлося покидати домівку, шукати притулок у інших регіонах України. Потім пошук житла, втрата роботи.

До війни працювала у підприємстві, зараз призупинена робота. Можливо прийдеться міняти професію. Зараз живемо разом, важко знайти роботу. Нам допомагали знайомі, сусіди, потім гуманітарні організації. На початку війни в селищі, куди ми переїхали, люди приносили одяг, їжу, дуже за це їм вдячні, це допомогло пристосуватися до нових реалій.

Всі речі, що ми змогли забрати з собою з дому, коли тікали від війни, нагадують про залишену домівку.