Проживав я в Охтирці. Перший день війни застав мене в Сумах, я був у лікарні під крапельницею. Не очікував такого від Росії. У мене багато родичів там, і вони досі не вірять, що війна. На третій день війни розбомбили ТЕЦ.

Не було тепла і світла. Хто як міг, так і викручувався. Я з лікарні їздив до батьків, до дружини.

Війна вплинула на мою родину негативно: шок, злість, ненависть. Я не міг поїхати через хіміотерапію, бо через кожні два тижні їжджу в Полтаву на крапельниці.

Думаю, війна скінчиться навесні. Своє майбутнє бачу у процвітаючій країні.