Проживала в м.Херсон, про початок війни дізналась вночі 24.02.2022 року, коли почалося бомбардування аеродрому в с. Чорнобаївка, був вій сирен, та терміново викликали на роботу.

Найбільша трудність - це постійно відчувати страх за свою родину. Найбільше шокувало те, що російські військові під час заселення в приміщення навпроти мого дому, цілились з автомата в мою 8 річну доньку, яка дивилась на них у вікно.

Під час окупації м. Херсона була проблема в якісних продуктах харчування та лікарських засобах. Та в період відходу російських військових з м. Херсона, на протязі місяця в Херсоні було відсутнє електропостачання, водопостачання та централізоване опалення. Воду для вживання доводилось брати із залишків води в системі водопостачання на іншому кінці міста, а воду для господарських потреб брали з р. Дніро.

Я продовжую жити з донькою та чоловіком. 

Я весь час з початком війни почала працювати дистанційно. Роботу змінювати не планую. Я зберігаю уламок снаряда, який ледь не вбив мого чоловіка.