Дякун Ярина, студентка 1 курсу Вищого художньо-професійного училища №3 м.Івано -Франківська

Вчитель, що надихнув на написання есе - Якібчук Ірина Ростиславівна

Моя Україна майбутнього

У світі немає обмежень крім тих, які ми самі для себе встановлюємо. Життя - це найбільший дар людини. Цінний та неповторний дарунок, який ми отримали. Як тільки-но народившись ще не усвідомлюємо хто ми і що робимо на світі. Адже це не лише фізіологічний процес існування, але й можливість з початку народження досліджувати все навкруги та пізнавати нове. За життя можемо відчувати різні емоції, як приємні так і не приємні, наприклад: радість, любов, задоволення, або ж злість, гнів, невдоволення.

Подорожувати, відвідувати різні цікаві події, прогулюватися місцями, які надихають і немов додають "друге дихання ". У житті буває багато різних випадків, як хороших так і поганих. Від нас залежить, як відреагуємо та вчинимо у тій чи іншій ситуації, але від дій буде змінюватися історія життя та майбутнє.

Право на життя є одним з найбільш фундаментальних прав людини, визнаних міжнародними стандартами та законами. Однак, право на життя має більш широкий зміст, ніж просто виживання. Воно включає в себе: право на гідне і здорове життя, право на безпеку і захист, право на доступ до основних потреб, таких як: харчування, вода, житло, освіта та медична допомога. Це також означає право на свободу від насильства, дискримінації та експлуатації.

Проте, інколи за права доводиться боротися, життя може бути під загрозою. Війни, конфлікти, насильство та природні катастрофи призводять до втрати життів та порушення прав людини.

Почалося все з чотирнадцятого квітня 2014 р. проведенням антитерористичної операції (АТО) на сході України. Війна триває й досі. Через вісім років двадцять четвертого лютого 2022 р. відбувся відкритий воєнний напад росії на Україну, що почався в четвер о третій сорок. Третій етап російсько-української війни, розв'язаної росією 2014 р., участь у якій рф намагалася заперечувати. Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції від другого березня 2022 р. засудила дії росії та назвала їх агресією проти України.

Військова кампанія почалася після тривалого нарощування російських військ з листопада 2021 р. вздовж кордону України з росією і Білоруссю та визнання органами влади росії двадцять першого лютого 2022 р. терористичних утворень на території України.

Близько четвертої години за київським часом двадцять четвертого лютого президент російської федерації В. Путін оголосив про «спеціальну воєнну операцію» з метою нібито «демілітаризації та денацифікації України». За кілька хвилин почалися ракетні удари по всій території України. Російські війська вдерлися до України поблизу Харкова, Херсона, Чернігова, Сум, увійшовши з росії, Білорусі й тимчасово окупованого Криму.

Разом з росією війну проти України фактично веде Білорусь: із прикордонних районів завдають ракетних ударів по території України, здійснюють вильоти бойової авіації для завдання ракетно-бомбових ударів по території України, відбувається передислокація війська та його забезпечення.

Завдяки спротиву української армії та сил самооборони вже в перші дні агресії російська армія зазнала значних втрат у живій силі та техніці. У своїй новітній історії, за оцінками українських та міжнародних експертів, росія в жодній війні ще не зазнавала навіть приблизно таких великих втрат за такий короткий час.

За визнанням західної розвідки, росія зустріла сильніший, ніж очікувала, опір, що зумовило матеріально-технічні проблеми для її військ, нестачу пального, боєприпасів і продовольства, підрив бойового духу нападників.

Швидке об'єднання країн світу для допомоги Україні, як і запровадження потужних санкцій проти росії, стало несподіваним ударом для країни-агресора. З першого дня вторгнення росія порушує правила ведення війни і масово чинить воєнні злочини. Крім того, російська влада веде активну інформаційну війну та застосовує шовіністичну пропаганду. Важливо, щоб держави та міжнародне співтовариство приділяли належну увагу захисту права на життя, запобігали насильству, боролися з нерівностями і забезпечували доступ до необхідних ресурсів для життєдіяльності.

Адже кожна людина має право на життя, що гарантується Всеагентством Об'єднаних Націй з прав людини та іншими міжнародними угодами. Це право повинно бути захищене.

Росія явно порушувала права незаконно вивезених на російську територію українських дітей. В ОБСЄ зазначили, що у москві заявляють, що за рік повномасштабного вторгнення росія прийняла п'ять мільйонів триста тисяч людей з України, в тому числі — сімсот тридцять вісім тисяч дітей. У звіті зазначається, що Україна намагається ідентифікувати викрадених дітей.

Станом на двадцять друге квітня 2023 р. кількість депортованих дітей склала дев'ятнадцять тисяч триста дев'яносто три, вдалося повернути, лише триста шістдесят одну дитину.

Росія не лише явно неодноразово порушувала інтереси цих дітей, вона також позбавляла їх права на особистість, на сім'ю, а також порушувала їхні права на освіту, доступ до інформації, право на відпочинок, ігри, дозвілля та участь у культурному житті та мистецтві, а також право на думку, совість і релігію, право на здоров'я та право на свободу та безпеку. На мій погляд, росія проводячи війну в Україні порушує всі права українських дітей.

Російське вторгнення призвело до наймасштабніших порушень прав людини в сучасній історії. Найбільш відомим, хоча і далеко не єдиним епізодом в цьому контексті стали масові вбивства і тортури цивільного населення у місті Буча, який був окупований близько місяця.

Російські воєнні злочини в Україні отримали величезний міжнародний резонанс. Багато авторитетних видань за кордоном докладають зусиль до того, щоб якомога більше людей дізналися про звірства окупантів. У Держдепі США вважають, що Путін не зможе уникнути міжнародного трибуналу, хоча і вважає себе невразливим.

Отже, життя - це найцінніший дар людини. Я вважаю, що ми, як індивіди, також маємо відповідальність за захист права на життя. Це означає поважати життя інших людей, боротися з насильством, сприяти змінам в суспільстві на краще.

Для себе і для інших ми повинні прагнути до створення такого світу, де кожна людина має можливість жити в безпеці, гідності та свободі. Це право має бути невід'ємною частиною нашого колективного свідомого зусилля побудувати справедливе і сприятливе оточення для всіх людей. Цитуючи американську співачку Вівіан Ґрін: "Сенс життя не в тому, щоб чекати, коли закінчиться гроза, а в тому, щоб вчитися танцювати під дощем".