Ярослава, 8 клас
вихованка Будинку дитячої та юнацької творчості Великописарівської селищної ради Сумської області

Війна. Моя історія

Сьогодні кожен українець відчув на собі тягар війни та несе відповідальність за майбутнє нашої країни. Ми стикаємося з випробуваннями, які вимагають від нас великої сили, мужності й рішучості. Це не просто війна за територію, це війна за можливість існування та розвитку нашої незалежної України. Це війна за свій шлях…

Війна… Чи замислювалися ви коли-небудь над цим висловом? Саме нам - молодим, енергійним - на долю випало страшне випробування – виборювати мирну квітучу Україну.

Дата 24 лютого 2022 року назавжди вкарбувалося у пам'ять українців. Учора ми готувалися до обласного конкурсу мистецтв, виконували домашнє завдання, сміялися та жартували.

4-та година ранку… Чути вибухи, криваво-червоне небо з боку кордону, скрегіт заліза, сльози, крики, метушня. На вулиці ніч, а від кордону – сяйво. Тато похапцем збирається на роботу, мама телефонує моїй старшій сестрі – плаче.

Почалася війна… А найстрашніше відбувалося, коли російська техніка «поповзла» вулицями нашого селище о 9-тій годині ранку, а на броні – переможно і нагло «восседали» (рос.) «освободітєлі». Вони мріяли дійти до Києва через Охтирку. Я бачила їхні обличчя, їхні посмішки… Було страшно і ми нічогісінько не розуміли. Але ми з острахом раділи, коли «братья» вночі тягли свої підбиті танки на росію.

Ми нікуди не виїхали, Ми ночували у підвалі, коли бомбардували Охтирку, коли над нашим селищем гули літаки та гелікоптери, коли на нас скидали бомби та ракети. Хоча все це триває вже другий рік. Нашу громаду обстрілюють щоденно.

Зараз я доволі часто замислююся та ловлю себе на думці: «А що означає це слово, яке його значення?». «Війна» - вити, страждати. «Война» (рос.) - вой (рос.), волати. Мабуть, це слово має єдине значення, на якій би мові воно не звучало – страждання, біль, горе… Війна — це зло, сльози, біда, розруха, смерть рідних і близьких.

Війна навчила нас цінувати час і щасливі моменти, об'єднуватися і підтримувати один одного, відроджувати наше українське і створювати нове.

Ми намагаємося теж допомогати та наближати нашу Перемогу. Ми ріжемо тканину на сітки, малюємо малюнки, плетемо обереги; заготовляємо лікарські рослини для чаїв, виготовляємо окопні свічки. Спільна робота, взаємна підтримка та взаєморозуміння — це найголовніші ключі до перемоги.

Саме зараз, коли я пишу все це, іде обстріл. По нас «гилять» з якоїсь нової незрозумілої зброї. Здригається матінка-Земля, здається, підплигує хата, вуха закладає від потужних вибухів… І це страшно. Я уявляю, як страшно тим хлопцям та дівчатам у окопах.

Я – знаю! Я – вірю! Я – впевнена! Ми обов’язково переможемо!Цю війну запам´ятають всі надовго і не буде прощення ворогу за скоєне. Бо не можна прощати все те лихо, що принесли українцям «братські народи».Розцвіте буйним цвітом наша Україна, буде нове життя – світле, мирне, яскраве! І в тому житті не буде місце війні! І буде у нас свій шлях – вільний, широкий, благодатний!