У 2014 році я вже починала життя с нуля. Виїхала з Луганська до Сватового. Там придбала житло і дачу, думала, що найстрашніше закінчилось. Вторгнення в Україну почалася раптово, і з кожним днем ставало все страшніше. Гучні вибухи зітрясали місто, і спати було неможливо. Магазини й аптеки закрилися, і знайти продукти та ліки стало важко. Потім почалась окупація. Місяць я прожила в цьому жаху. Росіяни ходили по квартирах. Від них можна було очікувати всього, чого завгодно. Вони забирали людей без причини. Більше за все я боялась голоду. Я виїхала до Одеси, коли зрозуміла, що лишатись вже не можна. Зараз живу в Одесі. 

Дуже хочу, щоб війна закінчилася і повернувся мир. Чекаю того дня, коли можна буде знову жити спокійно. Мрію про дім, де буде тепло і затишно. Вірю, що це обов'язково станеться.