Війна увірвалася в наше життя, і я відчула невимовний страх. Навколо панував хаос, люди їхали, а я не знала, що буде далі. Ніхто не міг сказати, коли закінчиться цей кошмар. Вибухи лунали регулярно, і доводилося ховатися в підвалі, щоб зберегти життя. Без води, газу і світла я жила з першого дня війни. Магазини та аптеки закрилися, з ліками і продуктами була гостра нестача. Допомога волонтерів рятувала нас.

Я виїхала до Кривого Рогу. Страх залишається, але я не хочу їхати - люблю свій дім і чекаю миру. Мого міста вже немає, немає і житла. Я залишилась без всього.