У березні Снігурівка опинилася в окупації. У місті не було продуктів, світла та газу, але я і сусіди допомагали один одному, не давали один одному померти з голоду. Перший час я ховалась у підвалі, але згодом здоров’я не дозволило тривалий час перебувати у холоді та вологості.

Найбільше мене шокувало ставлення росіян до мирного населення. Вони вривалися у будинки та грабували людей. Я у власний будинок їх не пускала. 

Не дивлячись на таку небезпеку, я не виїжджала, бо не могла залишити свій рідний дім.

Я чекаю на закінчення війни, дуже хочеться миру.