Мені 72 роки. Я живу в Охтирці. У нас були бої, але я нікуди не виїжджав і навіть у погріб не ховався. Вирішив: що судилося, те й буде.

Дочка із зятем перебралися до мене. Вони жили в Дачному. Росіяни розбили їхній будинок. Зять і онук – військовослужбовці.

Продукти і воду ми мали. Спочатку були перебої з водою, але потім усе налагодилося. Ліки замовляли через інтернет.

Думаю, що скоро наші військові виженуть окупантів з України. Мрію зібратися з рідними за одним столом і відсвяткувати Перемогу.