В окупації було дуже важко, але виїхати і покинути на голодну смерть господарство я не могла. Виживала, як могла. Світла та води не було. Доступу до продуктів не було. Ліки я економила, бо аптеки не працювали. На подвір’я я не виходила, бо часто були обстріли.

До мене шість разів приходи росіяни з обшуками. Мені чоловік сказав мовчати та не наражатися на небезпеку. Дуже було страшно за власне життя.

Після деокупації мій будинок затопило після підриву Каховської ГЕС. Все майно пошкодило. Сподіваюсь, що випробування для мене на цьому закінчаться.