Перший день війни був тривожним. Я була налякана, відразу поїхала до батьків у приватний будинок. Потім виїхала зі Слов’янська, а мої батьки залишались та готували їжу на багатті, бо не було світла і газу.
Я виїжджала потягом до Львова. Багато людей у вагонах сиділи, стояли дуже щільно, бо місця взагалі не було. Моя дитина спала на підлозі.
Найбільше мене шокувало, що росіяни обстрілюють мирних людей. Багатоповерхівки руйнуються від ракетних обстрілів.
Коли я повернулась додому, то вже навчилась відрізняти відльоти від прильотів. Мені хотілося б, аби моя дитина такого не бачила і не чула, а ходила до садочка та до школи у мирний час.
