Я жила в окупації рік. Чоловік-поліцейський виїхав відразу після початку війни, а я залишалась. Думала, що все швидко закінчиться. Було дуже страшно, бо не знала, як воно буде. Не було світла й води. Продукти у мене були, бо було господарство. А так магазини були закриті.

Росіяни приходили до мене з обшуком. Вони були з автоматами. Вивернули всі шухляди та шафи. Мені було дуже страшно. 

З села я виїхала, коли обстріли стали нестерпними. Вранці зі знайомими евакуювались з донькою. Мене шокувало, що на рідній земля мені вказували окупанти, можу я проїхати, чи ні. Зараз я поряд з чоловіком, дуже рада, що ми  разом. Мій будинок поки цілий. Дуже хочу повернутись додому.