24 лютого ми з чоловіком не вірили, що почалася війна. Нам подзвонили діти і повідомили про це. Я тільки отримала пенсію, одразу побігла купляти продукти. Приїхала додому, а далі почалося життя у страху.

У березні в село зайшли росіяни. Йшла ціла колонна танків, їх було дуже багато. Одного дня вони прийшли до нас у хату. Мій син служив у в’язниці, побачили його форму та стали ставити багато запитань. Приходили по десять чоловік, всі були з автоматами. Було дуже страшно, бо я не знала, що у них в голові. Росіяни дивувались, що у нас порядок в будинках, асфальтовані вулиці.

Мій син та брати служать на війні. Я чекаю на їхнє повернення. Кожного дня чекаю на перемогу ЗСУ, дякую всім, хто захищає нашу країну.