Півроку ми з рідними жили під окупацією. Було страшно і невідомо, як виїхати. Росіяни ходили вулицями, шукали українських військових, обшукували все підряд. Вони окупували технікум і зруйнували його повністю — залишили після себе лише руїни.

Ми з родиною вийшли пішки до дамби, а потім поїхали з волонтерами. Це був довгий і страшний шлях, але зрештою ми опинилися у безпеці. Зараз я чекаю миру, мрію про спокій і повернення додому, щоб відчути, що життя може бути нормальним. Хочу повернутись додому, де залишились мої рідні.