До війни у мене було все. Після вторгнення життя змінилось. Почали літати ракети, було страшно за своє життя. Коли у селище зайшли росіяни, я не знала що робити. Вони приходили до людей, перевіряли документи та телефони.

Багатьох забирали на підвали, повертали через два тижні. Це мене шокувало найбільше. 

Я дуже злякалась і вирішила виїжджати. З чоловіком їхали через Василівку. Пам’ятаю, що того дня був сильний дощ. Ми стояли на блокпості дуже довго. Росіяни не пропускали навіть родини з маленькими дітьми. Мої батьки залишились в окупації. Нещодавно мама розповідала, що у селищі знайшли закатованого чоловіка, якому росіяни відрізали голову через проукраїнську позицію. Все це дуже жахливо. Хочеться, щоб війни закінчилась. Я обов’язково повернусь додому.