Я проживаю в селі Дудчани Херсонської області. До війни працювали на землі, було мирне життя, всім були задоволені.  

До нас вона дійшла 11 березня, коли окупанти зайшли в наше село. Ми пережили дуже страшний шок і до сих пір переживаємо, тому що до сих  пір знаходимося на лінії фронту.

Окупацію пережили вдома, бо в нас тут господарство, батьки старенькі, тому виїхати не було змоги. Жили і потерпали від оцих окупантів. 

Спочатку я думала, що нічого такого страшного не буде, ми всі на це надіялися. Але тоді з дня на день над нами летіли ракети з моря, чи звідки вони там кидали. Ми були в ужасі, дуже було страшно. 

Чоловік зі стареньким батьком якраз сіяли на полі, бо ще продовжували жити мирним життям, і ракета пролетіла в нього прямо над головою. Він такого ще не бачив ніколи. 

А потім у нас в селі була тероборона – думали, що справимося своїми силами. Але росіяни йшли такою колоною здоровезною,  що і опору не змогли дати. Ми якраз були на городі усією сім'єю і трохи не загинули. Психологічно і морально це дуже страшно, і навіть фізично важко.

Була нестача медикаментів. У нас батько дуже хворий – за ліками ми їхали на свій страх і ризик в Берислав, а це 25 блокпостів. Було дуже-дуже страшно. Із харчами також були проблеми. Працював магазин, але ціни були захмарні. Виживати доводилося дуже-дуже тяжко. У нас був кредит – ми його насилу сплатили, бо в нас не було за що жити, ніякої допомоги ми не отримували. І це було тяжко.

Пережили,  дочекалися визволення. Прийшли до нас наші ЗСУ 3 жовтня 2022 року. Тут у нас були бої дуже жорстокі десь півтора місяця, коли наші визволяли нас від окупантів. Рашисти стояли на тій стороні нашого села, а ми - на другій половині села. То звичайно, вони і хату побомбили, і гараж, наробили дуже великої біди. Слава Богу, що всі живі залишилися. Але живемо без світла вже більше року.

І зараз у нас стріляють: і в дві години ночі, і зранку. Обстрілюють дуже села наші правобережні. У них немає нічого святого. 

Але ми терпеливо чекаємо, що можемо, те і робимо: збираємо для військових продукти, матеріали для перев'язок чи ще для чого. Як можемо, так і наближаємо нашу перемогу, допомагаємо нашим ЗСУ. 

Хочеться просто щоб не було війни, щоб не вбивали нікого: ні діточок наших, ні людей, не розрушали наші домівки. Ми ми хочемо працювати на землі, адже раніше всі до нас їхали за кавунами. Хочемо, щоб так у нас було і надалі, щоб все це закінчилося і настав мирний час. Все це відбудується, аби тільки були всі живі і здорові, і будемо працювати на землі.