У перший день моя донька була в Херсоні на правому березі Дніпра. Я поїхала за нею, але я потрапила під обстріл, не змогла її забрати. Мене туди не пропустили через запеклі бої.

В окупації не було продуктів та ліків. Іноді завозили, то у мене їжа була.

Містом я не пересувалась, тільки лише в магазин. Росіяни ходили по хатах, забирали людей на підвали. Одного разу окупанти під’їхали до мого двору. Відкрили вікно, подивились на мене і поїхали. Після цього я найняла перевізника і виїхала. З першого разу не вийшло, довелось повернутись. На другий раз поїхали в об’їзд через Запоріжжя. Добу ми діставались підконтрольної території. Зараз я живу в Кропивницькому. Чекаю миру та перемоги України.