Я ніколи не думала, що стану переселенкою. До війни я жила в Пологівському районі. У перший день бойових дій я хвилювалась за життя своє та рідних, не знала, що робити. Потім почалися сильні обстріли та окупація села.

Росіяни грабували будинки та відбирали машини в людей. 

Я вимушена була виїхати з рідного дому. Дорогою до Запоріжжя бачила колони з машин, люди рятувались від війни. Зараз я отримую гуманітарну допомогу, це дає можливість зекономити гроші та оплатити оренду житла. Я чекаю на завершення війни, щоб повернутись додому. В окупації залишились моя донька та зять, а їхня донька – моя онучка – зараз зі мною. Вона щодня плаче за батьками, хоче їх побачити.