Під час вибухів я не ховалась у підвал. З перших днів війни перебуваю вдома і сподіваюсь на мир. У селищі деякий час не було газу та води. Я живу у приватному будинку, тож мене рятувала криниця. 

Ворог бив по селищу багато разів. Щоразу я відчувала страх, але вірила, що все буде добре. Поки виїжджати нікуди не збираюсь, хоч дуже сумую за онуками, які виїхали.