У перший день війни я почула вибухи. Росіяни бомбили Харків з усіх боків. З донькою зібрали речі та побігли до знайомого в підвал. Там ми прожили місяць. Вийти на вулицю було неможливо, над будинком постійно літали дрони. Води та світла не було. Довго це терпіти ми не змогли, тому поїхали до Кропивницького.

В Харкові я працювала в школі, зараз вона розбомблена. Я навчаю дітей дистанційно. У Кропивницькому люди до мене ставляться добре, я отримую гуманітарну допомогу. Дуже хочу, щоб все закінчилось. Відразу поїду до мами, яка залишилась в окупації.