Ананченко Юлія

11 клас, Топорищенський ліцей

Вчителька, що надихнула на написання – Башинська Тетяна Володимирівна

Моя Україна майбутнього

Війна – це не тріумфальна хода,

а страждання і бруд.

Маргарет Мітчелл

Війна – це найбільше зло на землі. Одне слово, а скільки болю, страждань, самотності, пролитих сліз та невинних душ, що покинули цей світ.

Війна – це не тільки минуле людства, на жаль, його сьогодення…

Вона залишає за собою великі сліди. Герої, які поклали своє життя за нашу свободу та незалежність, назавжди залишаться в наших серцях. Знищена вщент інфраструктура, ніяк не зрівняється з жертвами цієї війни. Раніше зі сторінок підручника історії ми дізнавалися про війну, про її наслідки, а вже сьогодні вона прийшла у мій дім.

Зимовий ранок… 24 лютого 2022 року о четвертій годині сталася подія, яка сколихнула весь світ. Прокинувшись, я нічого не підозрювала, але вже за кілька хвилин у мене все змішалось в голові від страшного слова «війна». Відразу була якась безвихідь. Що робити? Як діяти? Паніка… А коли почула ці звуки літака та вибухи, то хотілося сховатися в куток і затулити вуха, щоб не чути цього. Коли увімкнула новини по телевізору, то представники нашої влади говорили зберігати спокій, але в їхніх очах було дуже помітно страх. Перші вибухи, які сталися в Києві, Дніпрі, Харкові, Луцьку. Наступи на наші міста Суми, Чернігів, Житомир. І це був лише початок…

Війна скрізь! Вона в душах тих українців, які змогли евакуюватись і зараз перебувають далеко від рідної домівки, плекаючи у своїх серцях нашу країну. Вороги, які називались нашими братами, сьогодні вбивають мирних людей, наших військових хлопців. За весь час вторгнення рашистів на нашій землі загинуло багато дітей, тисячі цивільних та наших захисників, які щодня ризикують своїм життям у звитяжній боротьбі з підступним ворогом. Ворогом, що вдерся на нашу землю без оголошення війни, називаючи цей жах спецоперацією, для нібито визволення російськомовних громадян України.

Росія – це країна-вбивця! Це нелюди! Іншими словами не можна їх назвати. Це люди, які ламають долі ще ненароджених дітей, вагітних жінок, молодих хлопців, щасливих сімей і людей похилого віку, які просто хотіли спокійно зустріти старість у своїх будинках, на рідній землі.

Ці всі події закарбовані в нашій історії назавжди.

Кожна людина має свій шлях. Я знаю, що моя життєва стежина – на рідній землі, у незалежній країні… До початку війни я не усвідомлювала до кінця, що означає МИР. Проте сьогодні я остаточно осягнула зміст цього вислову. Але для кожної людини це поняття має різне значення. Для одних – панування, для інших – гармонія. А для мене мир – це свобода. Я вірю, що скоро закінчиться війна, і ми повернемось до нашого звичного життя та все у нас, Українців, буде добре… Незважаючи на те, що в результаті російської атаки згорів один із найбільших та найпотужніших літаків у світі українського виробництва АН-225 «Мрія», нашу мрію не зруйнувати!

Багатство кожної країни – це її люди. Вони своїми справами, винаходами, творчістю зміцнюють її авторитет. Кожний громадянин робить конкретний внесок у життя держави, працюючи на її добробут. Я також намагаюся зробити свій внесок, щоб приблизити Перемогу. Тільки так можна довести свої справжні патріотичні почуття. За час війни всі люди об’єдналися ще сильніше, ніж було до війни. Всі роблять те, що можуть… Хтось став волонтером, хтось лікарем, інші виготовляють бронежилети, шиють білизну для захисників, готують смачну їжу. Усі, хто має бажання допомогти, приносять крупи, овочі, каву, чай, консервацію, а також ліки, засоби гігієни, теплі речі і т.д.

Я – підростаюча громадянка Україна. І вже зараз замислююсь над своєю роллю в цьому житті. На даний момент моїм головним завданням є добре навчатися, здобути гарну освіту, стати кваліфікованим спеціалістом та в майбутньому взяти участь у відбудові нашої держави. Моя найбільша мрія – це побачити свою країну щасливою, вільною та незалежною.

Ми – майбутнє України і маємо плекати її світле завтра. Я впевнена, що воно неодмінно настане!