Наталя в Одесі все ще не могла повірити в початок війни, а її родичі в Херсоні уже виходили на мітинги – з українськими прапорами проти російських танків

Я була на роботі в нічну зміну. Хлопці курили на вулиці, раптом забігли і сказали, що чули вибухи. Ми їм не повірили - подумали, що якийсь дурень щось святкує. 

Зранку ще ніхто не розумів, що сталося, всі боялися. То води набирали, то ще щось. Я прийшла додому, збудила сина, подзвонила до рідні в Херсон, а вони сказали, що до них уже десять годин як зайшли російські танки. Вони ходили виганяли їх з нашими прапорами, але нічого не сталося. 

Коли виїжджали сестра з племінницею – вісімнадцять днів ми були «між небом і землею», поки вони у Василівці стояли і чекали. Я була на зйомній квартирі, батькам не було куди їхати. Їм по 70 років, і вони не захотіли виїжджати. Ми не стали їм нічого говорити. 

Трішки було з грошима тяжко, але люди, в яких я жила на квартирі, пішли на поступки - не стали брати в мене кошти за оренду. Люди ділилися, хто чим міг. Я переживала за життя рідних, фінансова частина мене не цікавила. 

Бажання виїхати у мене особливо не було, та і малий не захотів. У нього була проблема зі здоров’ям – міг піднятись цукор чи ацетон. Я боялася, що в дорозі з ним може щось статися, і це негарно закінчиться. Свого транспорту у нас не було, а десь по автобусах… він сказав: «Ні, я буду тут, і все буде добре». 

Я не розумію людей, які зраджували в Україні. Ми тут непогано жили, чого їм не вистачало - я не знаю. Мародерство мені дике: люди від жадності гребуть все, що бачать, а потім викидають. 

Батьки залишились в окупації, сестра виїхала за кордон з Херсону ще в період окупації, інші родичі - хто де. В Харкові племінниця народила малюка на початку війни. 

Я надіюсь і чекаю нашої перемоги. Вважаю, що десь навесні ми повинні святкувати з усіма своїми територіями. Я перестала вірити в Бога, хоч і не сильно вірила.

Дуже хочу свій будинок десь біля води. Просто хочу жити, насолоджуватися, зустрічатися з рідними і друзями, працювати, приносити користь суспільству, можливо, вирощувати щось. У мене є ще одна мрія. Моя дитина дуже хоче, щоб його намалювали на грошах. Я йому сказала: «Тільки коли ти свій світ очистиш від сміття, напевно тоді тебе намалюють на всіх купюрах».