Гаврилюк Наталія, вчитель ОЗЗСО "Затурцівський ліцей імені В.К.Липинського"

Чому бути українкою – це моя суперсила?

І все на світі треба пережити.

І кожен фініш – це, по суті, старт.

І наперед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт…

Ліна Костенко

Ці рядки геніальної і мудрої людини, поетеси та просто жінки з колосальним життєвим досвідом надихнули мене до роздумів над сьогоденням.

Кожна людина на цій планеті , де б вона не жила, має свою суперсилу… У когось є гроші, багатства, а хтось має велику та дружну сім'ю, дехто не уявляє свого життя без природи і тварин…Цей перелік можна подовжувати ще довго, та..  Та моя сила в іншому.

Я - українка, вчителька, мама, дружина та любляча донька…І у цьому моя суперсила. Безмежно люблю свою рідну землю, синьооку та квітучу Волинь. Тут я народилася, виросла та стала потрібною оточуючим. Уже 15 років працюю вчителькою української мови та літератури у звичайній сільській школі села Затурці, яке розкинулося на скромній річці Турія.

Я дуже люблю дітей. Спілкуватися з ними, спостерігати, навчати та виховувати. Допомагати у важку хвилину, підтримати та заспокоїти, коли це потрібно.

Разом зі своїми учнями росту та змінююся сама, прагну до вдосконалення та ідеалу. Я та люди, які знаходяться біля мене, це ніби маленькі цеглинки, з яких складається наша прекрасна Україна…

Наша країна зараз переживає важкі часи. Війна. Нестабільність. Психологічне напруження в час тривог та обстрілів. Смуток та скорбота за померлимим героями… Молитви за тих, хто на війні. Підтримка людей, які переселилися до нас із втрачених міст та сіл.

Та незважаючи на це, ми і далі згуртовано працюємо на благо нашої країни та її перемогу.  У школі на минулому тижні проходила благодійна ярмарка для збору коштів на підтримку військовим. Усі батьки та діти були дуже активними та зібрали чималу суму, яку передали на потреби волинського аеродрому.

А скільки разів вчителі та технічні працівники готували смаколики на передову, а листи підтримки, малюнки і просто щирі слова на ящиках з продуктами.

У всіх є спільна мета – перемога! І в цьому незламність духу і сила української нації! Пишаюся тим, що я частина цієї непереможної країни! Я щиро вірю, молюся та наполегливо працюю задля нашої Перемоги! А свої роздуми я хочу підкреслити і завершити чудовими рядками улюбленої письменниці:

Ми воїни. Не ледарі. Не лежні

І наше діло праведне й святе.

Бо хто за що, а ми за незалежність.

Отож нам так і важко через те.

Ліна Костенко