Мені 60 років. До війни ми з дружиною жили в Оріхові. Через обстріли довелось виїхати у Запоріжжя.

У нас із першого дня почались обстріли. Була тривога, невпевненість в тому, що буде завтра.

З такою жорстокістю обстрілюють місто! Розбито багато домівок, зруйнована вся міська інфраструктура. Біля нашого будинку розірвався снаряд, повибивало вікна.

Води у місті немає вже п’ять місяців. Її спочатку підвозили комунальні служби, а потім і вони не змогли. Продукти і ліки підвозили волонтери. Були організовані пункти видачі гуманітарної допомоги. Світла практично з першого дня не було.

Важко було без електроенергії, газу. Ніяк було готувати їжу. У квартирі був страшний холод. Нестача продуктів харчування. Загалом і тепер важка ситуація у місті. Всі роз’їхались, хто куди. Роботи немає, місто розбите.

Ми зібрали всі необхідні речі і поїхали. Проблем у дорозі не було. На блокпостах перевіряли документи, і все. Зараз шукаю роботу. Я вже на пенсії, але працював у будівельній організації.

Ніхто не знає, як складуться обставини в країні. Може, через рік війна закінчиться. Я сподіваюсь на майбутнє. Все в країні буде добре. Відбудуємо все.