Мене війна застала в Ізюмі: я був у відрядженні. Працював на маслозаводі водієм, розвозив товар по Україні. Приїхав додому, а тут вже бомбили, стріляли, так само і по дорозі. Ми постійно були вдома, нікуди не виїжджали.

Окупація – це найважче. Не було світла, води, хліба, ціни були такі, що просто страх, - ціни були космічні.

Рашистська армада тут їздила, вони прямою наводкою стріляли по домах з танка, з мінометів. А потім казали, що це наші хлопці. А видно було - я своїми очами бачив, як вони з танків стріляли по дому, тренувалися. Понапиваються, а потім тренуються.

Війна змінила відносини в родині, показала, хто є хто.

Можливо, вона закінчиться до кінця літа. Дай Бог, щоб вона закінчилася, а там - не від нас залежить.