В перший день війни я була вдома, на п’ятому поверсі. Як почали бомбити, я все почула. Почало бухати, і я прокинулася, відчинила вікно і все побачила.

Нічого у нас не було довго. 24 березня мене племінниця вивезла. Я хотіла вдома залишатися, але вони з чоловіком наполягли і мене вивезли. Я вже повернулась. Часто в лікарні лежу.

Бахнуло пару днів назад коло школи, де ми жили, і вікна всі вилетіли коло дому. Я прокинулась від першого вибуху, бігала по хаті перелякана. Страшно було.

Хочу одного - щоб швидше війна закінчилася, а то б’ють по Снігурівці.