Селяни боялись росіян з автоматами, які заходили до них у хати по 10-15 чоловік у брудних чоботах і нишпорили по всіх закутках

Мені 68 років, чоловіку - 72. Ми весь час були тут, у Дудчанах, нікуди не виїжджали. 

12 березня 2022 року я намісила тіста і ми з чоловіком ліпили вареники з картоплею. І побачили у вікно, як рашисти їдуть сюди: їдуть і їдуть, ми налічили десь до 160 машин і БТРів, а вони їдуть і їдуть. Це таке страхіття було! 

А на другий день вже в нас почалися похождєнія їхні. Заходять, і давай усе кругом провіряти: чи є оружиє. А мій чоловік з паличкою, він і каже: «Осьо в мене таке оружиє, більше немає». Ну, вони кругом, даже в шифанер заглядали, даже у погреб - чи він щитав, скільки там салатів закатаних та компотів, чи що він там так довго робив... Вони даже і в туалет заглядали, і кругом наставляли своє оружиє. 

А на наступний день - вообщє було: три машини і БТРи, і на кожному БТРі вони сидять і пулемети наставляють. І оце вони до кожної хати так під'їжджають, наставляють і заходять всі. 

Питають: «Бабушка, не хотітє в росію?»  А я кажу: «Та оно наша з дедом росія». А з нашого двору видно кладовище, то я показала туди.  

А тоді начала кашляти, бо я вийшла роздіта. А він каже мені: «Давайте я вам щось дам або вколю». І я кажу йому: «Не надо, це просто ми з дідом Ковідом переболіли». То вони тільки раз - і всі з двору змилися, нікого не стало. А їх кожен двір заходило по 15-17 чоловік з автоматами.

Не було ліків, а ми гіпертоніки обоє, і в мене щитовидка, а в діда - тазобедрений сустав, то надо було такі знеболюючі йому. Світло то було то не було. Їжі, поки картошка була, іще якісь там продукти, а тоді вже з сусідами домовлялись, в яких корови були, то вони сир робили і давали, а ми їм – картоплю, бо в нас картопля була. Хліба не було, ніхто не возив. Магазин не робили, нічого не було. Та ці рашисти якось встали та розстріляли трьох коров у однієї жінки. 

Окупанти каталися по вулиці на БТРах, у них там лиця не було видно. Бувало, і в хату заходили і казали: «Я вдома живу - в мене забор трьохметровий!». А ми всі думали: «Чого ж ти приїхав сюди, на цю бідну Україну, якщо в тебе забор трьохметровий і чотирьохетажна хата в тебе?» А тоді в нас було порозтавало, грязюка, то вони залізли в тих чоботях в хату, і кругом лазили.