Борилюк Діана, 11 клас
Вільногірський ліцей №5 Вільногірської міської ради Дніпропетровської області
Вчитель, що надихнув на написання есе: Доброгорська Юлія Іванівна

Війна. Моя історія

Слово «війна» завжди викликає багато емоцій та асоціацій. Це термін, що огортає болем, страхом, героїзмом та надією на краще майбутнє. Можливо, моя історія не така трагічна, як у багатьох українців, але я, як і кожен, сповна відчула, який жах несе за собою війна.

Ранок 24 лютого. Для усіх він залишив шрам на серці. Пам’ятаю цей хаос, почуття образи, страху та злості. Кожен українець з тих пір ще надовго узяв за звичку оновлювати сторінку з новинами в фейсбуці. Усі події, мов у тумані: почалася війна, збір найважливіших речей, нерозуміння, що буде далі, шок, моніторинг новин, обговорення у школі. Перші повітряні тривоги, що своїм жахливим звуком зводили з розуму. Перші прощання із загиблими співвітчизниками. Все це насправді лише найменше, що могло статися у моєму містечку. Безліч молодих хлопців стали добровольцями, вирушаючи на передову лінію, щоб захищати територіальну цілісність України. Ці люди – наша гордість, справжні герої, символи національної самосвідомості та сили духу. Вони зараз здобувають щасливе майбутнє для дітей вільної України, кладучи за це свої життя. Вони вірять в перемогу, а ми віримо в них.

У тилу мої односельці влаштовують безліч заходів зі зборами грошової допомоги для ЗСУ. Велика кількість волонтерів стимулюють нас витрачати свої власні ресурси задля нашої спільної мети – перемоги.

Я неодноразово брала участь у заходах для допомоги хлопцям. Бо розумію, якщо кожен і кожна віддасть те, що може, ми здобудемо цю жадану перемогу, ніхто не повинен стояти осторонь, найменша допомога буде доцільною на передовій.

Моя історія, як і історія переважної більшості в цій країні – це пережитий шок, заціпеніння, вибір (їхати чи залишитись), намагання жити, вчитись, планувати вступ до вишу, працювати, допомагати у країні, де щоденно і щоночі виють сирени, у країні, що захищається від ворога.

Це ненормальна історія! Не про такий одинадцятий клас я мріяла ще нещодавно! Але це історія моєї країни, а значить – і моя! Я впевнена, що саме тут моє місце, в моїй країні! Ми обов’язково вийдемо переможцями з цієї несправедливої історії! Я в цьому переконана. Слава Україні! Героям слава!