Я з міста Краматорська. Так тут і перебуваю з сім’єю. Працювала в гімназії, зараз сиджу вдома. Пам’ятаю, як рано-вранці почали бомбити. Ми ще пішли на роботу в той день. Я за дітей переживала. В мене онучка маленька, тоді їй було чотири місяці. Важко було, коли бомбили, і страшно. Ховалися в підвал.

Газу не було. Вода була. Харчі нам видавали - гуманітарну допомогу. Я навіть для наших солдатів готувала. Рідні всі тут були, ніхто нікуди не виїжджав.

Головне – щоб був мир.