Мені 47 років, проживаю в селі Василівська Снігурівського району.
Я був у відрядженні - якраз тільки приїхав додому, як рано-вранці літак пролетів і наніс удар по Снігурівці. Звісно, страшно було! Ще й діти тут всі були - в гості приїхали з Миколаєва.
Буквально через два тижні вимкнули світло, потім пропала вода: не було нічого. Я нікуди не виїжджав, весь час знаходився вдома.
У мене з окупантами зіткнення були. Я їх не боявся, не ховався. Провокували постійно: приходили з автоматом, погрожували розстріляти. Звісно, це свій відбиток залишило дуже сильний.
Але я ще до цього я навчився справлятися - в мене ще до війни була життєва ситуація не дуже солодка. Я сім років провів в тюрмі - то мене багато чого там навчило, я там займався саморозвитком там. Взяв звідти тільки позитивне.
Я прийшов до військкомату, пройшов медичну комісію - тепер чекаю. Думаю, що в цьому році все закінчиться. До кінця року все закінчиться.
